Мова як маркер національної ідентичності в умовах гібридної війни: політичний вимір

Abstract

Сучасні глобальні трансформації ускладнюють природу національної безпеки. Сьогодні саме когнітивні та лінгвокультурні ресурси, поруч із традиційними кінетичними, економічними та енергетичними інструментами, набувають статусу стратегічних активів у системі захисту державного суверенітету. В умовах гібридної агресії мова трансформується з об’єкта гуманітарної галузі у фундаментальний ресурс державної стійкості та аксіологічну домінанту ідентичності. Актуальність дослідження зумовлена агресивною інструменталізацією лінгвістичних маркерів як засобів ірредентизму та ідеологічної окупації, що потребує негайного переосмислення ролі мови не лише як засобу комунікації, а як когнітивного щита, механізму верифікації політичної лояльності та консолідації громадянського суспільства.