Риторика ресентименту в системі європейської культури

Abstract

Філософське осмислення ресентименту, започатковане Фрідріхом Ніцше та розвинуте у працях Макса Шелера, дозволяє розглядати його як системоутворювальний чинник моральних і культурних криз європейської традиції. У ніцшеанській перспективі ресентимент постає як форма реактивної моралі, що виникає з досвіду безсилля та трансформується у практику ціннісної фальсифікації, тоді як у шелерівській інтерпретації він набуває характеру сталого соціокультурного феномену і є джерелом переворотів у свідомості, причиною спотворення вселюдської ціннісної вертикалі, основними концептами якої є людська гідність, моральна відповідальність і духовний вимір буття. The philosophical and cultural analysis of the phenomenon of ressentiment is gaining particular relevance, as it enables the identification of the deep mechanisms underlying moral degradation, the distortion of values, and destructive forms of social interaction. The philosophical reflection on ressentiment, initiated by Friedrich Nietzsche and further developed in the works of Max Scheler, makes it possible to interpret it as a system-forming factor in the moral and cultural crises of the European tradition. In Scheler’s interpretation, however, it acquires the character of a stable socio-cultural phenomenon and becomes a source of revolutions in consciousness, distorting the universal hierarchy of values, the fundamental concepts of which include human dignity, moral responsibility, and the spiritual dimension of being.