Концептуальний дискурс постдемократії як середовище генерування моделей нової демократизації

Abstract

Стаття присвячена дослідженню дискурсивної інтерпретації постдемократії як конструкту, який відображає соціальний вимір демократії та підґрунтя для розуміння потреби в демократизації на основі конкретних вимог та позицій. Актуальність теми зумовлена тим, що розвинені демократії, які переживають кризу постдемократії, мають потенціал «відштовхування» від найнижчого стану ерозії та подальшого якісного прогресу. Крім того, сучасне цифрове політичне середовище формує нову реальність для горизонтальних публічних і непублічних політичних консультацій, що дає змогу виявляти позиції ключових дійових осіб. В умовах елітизації демократичної політики постдемократичні тенденції сприяють відчуженості, апатії та недовірі серед громадян. Також утворюється політико-інституційне середовище, в якому домінують технократичне управління та корпоративний вплив. Метою статті є оцінювання евристичної спроможності сучасного концептуального дискурсу постдемократії стосовно нових перспектив демократизації. Встановлено, що цифрові технології та платформи електронної участі революціонізували можливості прямої участі, дозволяючи громадянам брати участь у процесах розробки політики. Автор наголошує, що множинність соціальних суб’єктів, які можуть зробити свій внесок у демократичні процеси, зростає, якщо їм надається належна інституційна підтримка та захист. Сучасний дискурс інновацій демократизації є безперервним, адаптивним процесом, а не лінійною траєкторією. Він відкриває простір для «смислових експериментів» з новими демократичними моделями, які реагують на сучасні виклики. Ключовою тезою дискурсивного середовища щодо багатьох демократій, які розвиваються, є твердження, що процес демократизації продовжується через інституційні реформи, зміцнення громадянського суспільства та міжнародну співпрацю. The article is devoted to the study of the discursive interpretation of post-democracy as a construct that reflects the social dimension of democracy and the basis for understanding the need for democratization based on specific demands and positions. The relevance of the topic is due to the fact that developed democracies that are experiencing a postdemocracy crisis have the potential to «push back» from the lowest state of erosion and further qualitative progress. In addition, the modern digital political environment forms a new reality for horizontal public and non-public political consultations, which makes it possible to reveal the positions of key actors. In the context of the elitization of democratic politics, post-democratic trends contribute to alienation, apathy and distrust among citizens. A political and institutional environment dominated by technocratic governance and corporate influence is also formed. The aim of the article is to assess the heuristic capacity of the modern conceptual discourse of post-democracy in relation to new perspectives on democratization. It is established that digital technologies and e-participation platforms have revolutionized the possibilities of direct participation, allowing citizens to participate in policy-making processes. The author emphasizes that the plurality of social actors who can contribute to democratic processes if they are provided with appropriate institutional support and protection. The contemporary discourse of democratization innovations is a continuous, adaptive process, not a linear trajectory. It opens up space for meaningful experiments with new democratic models that respond to contemporary challenges. A key thesis of the discursive environment regarding many emerging democracies is the assertion that the process of democratization continues through institutional reforms, strengthening civil society, and international cooperation. The analysis of discursive perspectives emphasizes that the possibilities of democratization in the modern world remain promising, but the focus of transformations is shifting from simple procedural compliance to substantive engagement, empowerment, and co-creation. It is found that the arguments of the discourse participants express a well-founded concern that post-democratic regimes are characterized by the detachment of elites from public needs and aspirations.