Державна політика регулювання віртуальних активів: глобальні стратегії та пріоритети національної безпеки України

Abstract

У статті здійснено аналіз віртуальних активів як виклику спроможності сучасних держав контролювати фінансовий простір. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією цифрових активів із нішевого інструменту в об’єкт глобального геополітичного протистояння, що вимагає від держави формування адаптивної політики, здатної балансувати між стимулюванням технологічного розвитку та гарантуванням національної безпеки. Метою роботи є розкриття політичної сутності віртуальних активів, концептуалізація світових моделей їх регулювання та обґрунтування стратегічних напрямів імплементації міжнародного досвіду в правове поле України з урахуванням викликів збройної агресії та вимог європейської інтеграції. Методологічну основу дослідження становить системний підхід, що дозволив розглянути віртуальні активи як динамічний елемент трансформації вестфальської моделі суверенітету. За допомогою порівняльно-правового методу ідентифіковано та класифіковано чотири домінуючі світові моделі: нормативну (ЄС), прецедентну (США), ліберально-інноваційну (країни Азії) та репресивно-монопольну (КНР). Неоінституційний аналіз дозволив виявити роль державних інститутів у легітимізації криптосфери як легального сегменту економіки. В основній частині результатів досліджено українську специфіку нормативного визначення віртуальних активів. Проаналізовано політико-правову дихотомію розподілу активів на забезпечені та незабезпечені згідно із Законом України «Про віртуальні активи». Автор доводить, що акцент українського законодавця на цивільноправовій природі «права вимоги» є спробою інтегрувати цифрові активи в класичний оборот, що відрізняє український підхід від фокусу ЄС на фінансовій стабільності (MiCA). Окрему увагу приділено безпековому аспекту: проаналізовано феномен «екзогенної легітимізації» криптовалют через їх використання у волонтерському русі та державному фандрейзингу для потреб оборони. Водночас виявлено критичні вразливості, пов’язані з анонімністю транзакцій, які використовуються країною-агресором для обходу санкцій та фінансування дестабілізуючих заходів. У висновках підкреслено, що Україна формує унікальну гібридну модель регулювання. Вона поєднує європейські стандарти прозорості, американські безпекові протоколи та азійську гнучкість у створенні преференцій. Обґрунтовано, що успіх державної політики залежить від здатності інституціоналізувати систему блокчейн-моніторингу та цифрової розвідки, що дозволить використовувати віртуальні активи як інструмент залучення інвестицій у післявоєнне відновлення, одночасно нівелюючи загрози національному суверенітету. The article carries out a political and legal analysis of virtual assets as a challenge to the ability of modern states to control the financial space. The relevance of the study is due to the transformation of digital assets from a niche tool into an object of global geopolitical confrontation, which requires the state to form an adaptive policy capable of balancing between stimulating technological development and guaranteeing national security. The aim of the work is to reveal the political essence of virtual assets, conceptualize world models of their regulation and substantiate strategic directions for implementing international experience in the legal field of Ukraine, taking into account the challenges of armed aggression and the requirements of European integration. The methodological basis of the study is a systematic approach, which allowed us to consider virtual assets as a dynamic element of the transformation of the Westphalian model of sovereignty. Using the comparative legal method, four dominant world models were identified and classified: normative (EU), precedential (USA), liberal-innovative (Asian countries) and repressive-monopoly (PRC). Neo-institutional analysis allowed us to identify the role of state institutions in the legitimization of the cryptosphere as a legal segment of the economy. The main part of the results examined the Ukrainian specifics of the normative definition of virtual assets. The political and legal dichotomy of the division of assets into secured and unsecured according to the Law of Ukraine “On Virtual Assets” is analyzed. The author argues that the emphasis of the Ukrainian legislator on the civil-legal nature of “rights of claim” is an attempt to integrate digital assets into the classical circulation, which distinguishes the Ukrainian approach from the EU focus on financial stability (MiCA). Special attention is paid to the security aspect: the phenomenon of “exogenous legitimization” of cryptocurrencies through their use in the volunteer movement and state fundraising for defense needs is analyzed. At the same time, critical vulnerabilities associated with the anonymity of transactions used by the aggressor country to circumvent sanctions and finance destabilizing measures are identified. The conclusions emphasize that Ukraine is forming a unique hybrid regulatory model. It combines European standards of transparency, American security protocols and Asian flexibility in creating preferences. It is argued that the success of public policy depends on the ability to institutionalize a system of blockchain monitoring and digital intelligence, which will allow using virtual assets as a tool for attracting investment in post-war reconstruction, while simultaneously eliminating threats to national sovereignty.