Кривава лазня у «Дні свободи»: свідчення лікарів одеської «Швидкої допомоги» про жертви єврейського погрому 18-21 жовтня 1905 р.

Abstract

Події жахливого єврейського погрому 18-21 жовтня 1905 р. в Одесі майже не вивчені вченими та поверхнево відображаються в український історіографії. Дослідження подій погрому дає змогу твердити про те, що провокації, які передували погрому, влаштовували як представники місцевої влади, поліцейські та військові, так і революціонери (соціалісти- революціонери, анархісти), що прагнули підштовхнути населення до загального повстання проти імперської влади. У статті аналізується унікальне історичне джерело, що було недосліджене істориками – доповіді-свідчення лікарів одеської «Швидкої допомоги» (жовтень-листопад 1905). У цих свідченнях фіксувалися випадки, коли погром починався з нацьковування поліцейських на єврейське населення Одеси, з організації біля поліцейських ділянок (керівництвом цих ділянок) натовпів так званих «православних маніфестантів», частина з яких, через кілька годин перетворювалася у погромників. Чини поліції, війська, адміністрації мали надію мати матеріальний і політичний зиск з майбутнього погрому, бажаючи помститися «революціонерам» за політичні зміни жовтня 1905 р. та напади на поліцейські дільниці. The events of the terrible Jewish pogrom of October 18-21, 1905 in Odesa have been almost completely unstudied by scholars and are superficially reflected in Ukrainian historiography. The study of the events of the pogrom allows us to assert that the provocations that preceded the pogrom were organized by both representatives of local authorities, police and military personnel, and revolutionaries (socialist-revolutionaries, anarchists), who sought to incite the population to a general uprising against the imperial government. The article analyzes a unique historical source that has not been studied by historians – reports-testimonies of Odesa Ambulance Doctors (October-November 1905). These testimonies recorded cases when the pogrom began with the incitement of police officers to the Jewish population of Odesa, with the organization of crowds of so-called ‘orthodox demonstrators’ near police stations (by the leadership of these stations), some of whom, after a few hours, turned into pogromists. The ranks of the police, the army, and the administration hoped to have material and political gain from the upcoming pogrom, wanting to take revenge on the ‘revolutionaries’ for the political changes of October 1905 and attacks on police stations. It is possible to argue that the pogrom in Odesa began in the second half of October 18, 1905, with events both in the very center of the city and on its outskirts ‘Moldavanka’.