Вирішальні дні січня: боротьба за українську Одесу на початку 1918 р.

Abstract

Аналіз події більшовицького заколоту 14-17 січня 1918 р. в Одесі, перемога більшовиків у міських повстаннях на півдні УНР вказує на те, що вже тоді російське більшовицьке керівництво використовувала гібридні методи ведення військових дій. Воно застосовувало не тільки хибні й оманливі гасла, але й виступаючи від імені місцевих Совєтов і робітників, не отримали згоди на «революцію» в Одесі від тих же Совєтів і робітничих профспілок. Українське військове та цивільне керівництво Одеси було не підготовлено для відсічі заколотників, але наступного дня, керівник гайдамаків М. Мазуренко зумів не тільки звільнити більшість стратегічних об’єктів, але й поставити місцевих червоногвардійців на межу поразки, від якої останніх спасли загони чорноморських військових моряків і солдат Румунського фронту, що включилися у боротьбу 16 січня, переломивши хід подій. Можна стверджувати, що саме така «військова» складова, ззовні, а не місцеві робітничі загони, забезпечила перемогу одеським більшовикам. Analysis of the event of the Bolshevik rebellion of January 14-17, 1918 in Odesa, the victory of the Bolsheviks in the urban uprisings in the south of the Ukrainian People’s Republic indicates that even then the Russian Bolshevik leadership used hybrid methods of conducting military operations. It used not only false and misleading slogans, but speaking on behalf of the local Soviets and workers, they did not receive consent for a ‘revolution’ in Odesa from the same Soviets and workers’ unions. The Ukrainian military and civilian leadership of Odesa was not prepared to repel the rebels, but the next day, the leader of the Haydamaks, M. Mazurenko, managed not only to free most of the strategic objects, but also to put the local Red Guards on the brink of defeat, from which the latter were saved by units of Black Sea military sailors and soldiers of the Romanian Front, who joined the fight on January 16, turning the tide of events. It can be argued that it was such a ‘military’ component, from the outside, and not local workers’ units, that ensured the victory of the Odesa Bolsheviks. The shortcomings of the Ukrainian army in Odesa include: unpreparedness of the troops for military operations in the city, part of the senior staff and representatives of the city’s civil administration, weak moral and psychological training and motivation of the troops, confusion, attempts of a large part of the Haydamaks and cadets to switch to a ‘neutral’ position. The Haidamaks could not foresee the consequences of the change of one socialist power to another, at that time they did not yet see the Bolsheviks and their allies as a threat to the life of an individual and the nation.