До питання формування синхронності виконання групових вправ у художній гімнастиці

Abstract

Актуальність. Формування синхронності виконання групових вправ у художній гімнастиці слід розглядати як один зі шляхів удосконалення майстерності гімнасток. До групових вправ у художній гімнастиці у правилах змагань існують вимоги, які диктують необхідність виконувати їх не лише технічно правильно, а й своєчасно, ефективно, стабільно, виразно, естетично, а також синхронно. Проблема полягає у тому, що синхронність виконання групових вправ повинна формуватися на всіх етапах підготовки спортсменок із використанням різних засобів і методів. Однак традиційна методика навчання та вдосконалення не враховує сучасних тенденцій розвитку виду спорту, тому тренери інтуїтивно послугуються засобами і методами формування синхронності виконання групових вправ, перш за все, використовуючи багаторазові повторення змагальних композицій, їхній частин, зв'язок та елементів. Вивчення досвіду провідних тренерів світу дало змогу розглянути цю проблему більш широко, знайти шляхи подолання несинхронного виконання групових вправ у художній гімнастиці Це й визначило тему дослідження, в основу якого було покладено вивчення практичного досвіду тренерів трьох країн: України, Японії та Сполучених Штатів Америки. Мета дослідження полягає у вивченні передового досвіду фахівців трьох країн у формуванні синхронного виконання групових вправ у художній гімнастиці. Relevance. The development of synchronization in the performance of group routines in rhythmic gymnastics should be considered as one of the key pathways to enhancing gymnasts’ technical and artistic mastery. The competition rules for group routines in rhythmic gymnastics stipulate that exercises must be performed not only with technical precision but also in a timely, effective, stable, expressive, aesthetic, and synchronized manner. The core issue lies in the fact that synchronization in group performances must be cultivated at all stages of athlete preparation through the use of various tools and methods. However, traditional training methodologies do not fully account for contemporary trends in the sport’s evolution. As a result, coaches tend to rely on intuitive approaches, primarily employing repeated rehearsals of competitive routines, including their segments, connections, and elements, as a means of developing synchronization.An analysis of the experience of leading international coaches has allowed for a broader examination of this issue and the identification of strategies to address the problem of unsynchronized group performance in rhythmic gymnastics. This served as the foundation for the present study, which is based on the practical experiences of coaches from three countries: Ukraine, Japan, and the United States.The aim of the study was to examine the best practices of specialists from these three countries in developing synchronized group performance in rhythmic gymnastics.