Синергетична модель гейміфікованого соціально-емоційного навчання як засіб урегулювання конфліктів молодших школярів

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формувати в молодших школярів уміння мирно врегульовувати конфлікти в умовах підвищеного соціально-емоційного напруження, спричиненого воєнними подіями в Україні. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та апробації синергетичної моделі гейміфікованого соціально-емоційного навчання, що поєднує ігрові цифрові технології, емоційно-рефлексивні практики та педагогічну медіацію. Методологія дослідження ґрунтувалася на системному, порівняльно-історичному та моделювальному підходах; емпіричний компонент реалізовано як формувальний експеримент у трьох школах м. Києва за участю 96 учнів 2–3-х класів. Застосовано авторську шкалу для вимірювання конфліктної компетентності й опитувальник для оцінювання компетентностей; статистичний аналіз здійснено за допомогою t-тесту, критерію Манна – Уїтні та коефіцієнта d-Коена. Результати показали достовірне зниження частоти конфліктних інцидентів на 33 % (χ² = 6,12; p < 0,05), приріст емоційної регуляції – на 14 % (U = 402,5; p < 0,05) та збільшення середнього балу когнітивного розуміння конфлікту з 2,8 до 3,7 (d = 0,54). Інтегральний ефект програми становив d = 0,69, що відповідає середній величині. Отримані дані підтверджують ефективність запропонованої моделі та її потенціал для масштабування у змішаному форматі навчання за умови підготовки вчителів і стабільної ІКТ-інфраструктури. The relevance of the study is due to the need to form in younger schoolchildren the ability to peacefully resolve conflicts in conditions of increased socio-emotional tension caused by military events in Ukraine. The purpose of the article is to theoretically substantiate and test the synergistic model of gamified social-emotional learning (SEL), which combines gaming digital technologies, emotional-reflexive practices and pedagogical mediation. The research methodology was based on systemic, comparative-historical and modeling approaches; the empirical component was implemented as a formative experiment in three schools in the city of Kyiv with the participation of 96 students of grades 2–3. The author’s scale “KIDS-Conflict 7+” was used to measure conflict competence and the CASEL-CIS questionnaire to assess SEL-competences; statistical analysis was carried out using the t-test, Mann – Whitney test and Cohen’s d coefficient. The results showed a significant decrease in the frequency of conflict incidents by 33 % (χ² = 6.12; p < 0.05), an increase in emotional regulation by 14 % (U = 402.5; p < 0.05) and an increase in the average score of cognitive understanding of conflict from 2.8 to 3.7 (d = 0.54). The integral effect of the program was d = 0.69, which corresponds to the average value. The obtained data confirm the effectiveness of the proposed model and its potential for scaling in a blended learning format, provided that teachers are trained and a stable ICT infrastructure is in place.