Україно-румунські міждержавні відносини у добу директорії УНР 1918-1920 рр.

Abstract

Українсько-румунські відносини в період Директорії Української Народної Республіки (УНР) (1918–1920 роки) розвивалися у складних історичних умовах. Після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій на політичній мапі Європи з’явилися нові національні держави, які прагнули закріпити свої території та зміцнити позиції на міжнародній арені. Відносини між УНР та Румунією були особливо важливими, оскільки обидві держави мали спільні кордони, а також територіальні претензії на південному заході України. Цей період відзначався складними, дипломатичними, військовими та економічними аспектами взаємодії, що мали важливі наслідки як для України, так і для Румунії. Якщо брати політичну ситуацію в Україні та Румунії наприкінці 1918 року, то можна з впевненістю зазначити суттєві зміни. Після приходу до влади Директорії УНР на тлі боротьби за незалежність від радянської Росії, уряд України прагнув здобути міжнародне визнання та підтримку, зокрема, й від Румунії. Однак стосунки між обома державами мали складний характер, оскільки Румунія, у свою чергу, була зацікавлена в контролі над північною Буковиною, яка входила до складу Австро-Угорщини до 1918 року, а також у частині Бессарабії, що відокремилася від Російської імперії в 1917 роц