Classroom discourse: teaching intonation of speech acts

Abstract

Over recent years there has been increasing interest in teaching speech acts in English as a Foreign Language. Most scholars argue that in contemporary conditions of globalization communicative pragmatics an important issue in teaching language. They also point to the effectiveness of teaching pragmatics explicitly. As Bardovi-Harlig and Mahan-Taylor claim, the chief goal of instruction in this respect is to raise learners’ pragmatic awareness and give them choices about their interactions in the target language [1, p. 38], since how native speakers navigate through these choices may not seem obvious to language students [3]. The communicative approach presupposes situational and functional foreign language teaching. Primarily it means that speech activity in a language taught should accompany all other kinds of classroom activities. Thus language becomes the central factor in the teaching frame. Therefore, consciousness-based teaching of classroom interaction gains obvious urgency. A strong emphasis should also be put on the affective or emotional domain of learning to counterbalance the traditional focus placed exclusively on students’ activities. Протягом останніх років зростає інтерес до викладання мовленнєвих актів англійською мовою як іноземною. Більшість науковців стверджують, що в сучасних умовах глобалізації комунікативна прагматика є важливим питанням навчання мови. Вони також вказують на ефективність прямого викладання прагматики. Як стверджують Бардові-Гарліг і Махан-Тейлор, головна мета навчання в цьому відношенні полягає в тому, щоб підвищити прагматичну обізнаність учнів і дати їм можливість вибору щодо їхньої взаємодії на цільовій мові , оскільки те, як носії мови орієнтуються в цих виборах, може здатися неочевидним для тих, хто вивчає мову. Комунікативний підхід передбачає ситуативно-функціональне навчання іноземної мови. Насамперед це означає, що мовленнєва діяльність мовою, яку викладають, повинна супроводжувати всі інші види діяльності в класі. Таким чином мова стає центральним чинником у системі навчання. Тому свідоме навчання взаємодії в класі набуває очевидної актуальності. Сильний наголос також слід зробити на афективній чи емоційній сфері навчання, щоб урівноважити традиційну увагу, приділену виключно діяльності учнів.