Танцювальність як чинник жанрово-стилістичної еволюції академічного музичного мистецтва Спеціальність 17.00.03 – Музичне мистецтво. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Спеціальність 17.00.03 – Музичне мистецтво

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню явища танцювальності у його впливі на еволюційні жанрово-стильові процеси академічного музичного мистецтва, передусім, музично-інструментального. Виявляється взаємозалежність танцювальності в музиці та семантичних якостей академічного музичного мистецтва. Танцювальність в музиці розглядається як прояв музичної моторності, що має стильовий та жанровий вектори впливу; як метроритмічно організована у художньому часопросторі за допомогою специфічних засобів музичної і позамузичної виразовості форма руху. Визначаються спільні образно-смислові та метроритмічні мовні засади музичної та хореографічної творчості. Виявляються інтерпретативно значущі аспекти взаємодії хореографа та концертмейстера. Важливим аспектом роботи є розкриття специфіки рухово-танцювальних чинників у семантиці музичного тематизму. Різноманітність танцювально-жанрових проявів в музиці апелює до відповідних жанрової та стильової семантики в музичному творі, сприяючи конкретизації його образно-змістового плану через музично-мовні засоби – від пріоритету конкретно-жанрового моторно-пластичного начала в семантизації тексту до варіативності усталеної семантики танцювального прототипуThe dissertation is devoted to the study of danceability in its impact on the evolutionary genre-style processes of academic musical art, primarily musical and instrumental. The interdependence of danceability in music and the semantic qualities of academic musical art is revealed. Danceability in music is viewed as a manifestation of musical motorness and reveals stylistic and genre vectors of influence. Dancing acts as a metro-rhythmically organized form of movement with the help of specific means of musical and non-musical expressiveness. The general figurative-semantic and metro-rhythmic foundations of musical and choreographic art are determined. Significant aspects of the interaction between the choreographer and the accompanist are interpretationly revealed. An important aspect of the work is the disclosure of the specificity of motional-dance factors in the semantics of musical themes. The variety of dance-genre manifestations in music appeals to the corresponding genre and stylistic semantics in a musical work, contributing to its figurative and semantic concretization through musical and linguistic means - from the priority of the genre motor-plastic beginning in the semantisation of the text to the variability of the existing semantics of the dance prototype. But the same means of musical language and non-musical semantics of dance can act as the most important way of artistic generalization of a work. Among the means of concretizing musical imagery, one can note the discreteness of the musical phrase (for a clearer structural and semantic organization of music), changes in rhythm and tempo (for dramatic efficiency, brilliant concert performance), virtuoso motor skills (as a generalization of vital energy, valor andimaginative mode of joy).