Лобізм: корупція чи адвокація?

Abstract

Тема лобізму зберігає свою актуальність для України, хоч і не є новою. Так, серед вимог Європейської комісії, висунутих у процесі набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС, було зазначено необхідність реформування законодавства для «подолання впливу суб’єктів з корисливими інтересами» [1]. Починаючи з 1999 р. в українському парламенті обговорювались проєкти законів про лобізм, але неодноразові спроби на законодавчому рівні врегулювати це питання були безуспішними. Нарешті, 23 лютого 2024 р. Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому Закон України «Про лобіювання» № 3606-IX [2], який викликав неоднозначні думки серед юристів, політологів, журналістів, представників громадського сектору. Суперечки стосовно характеру й наслідків лобізму не є новими в глобальному середовищі. В науковому та інформаційному просторі існує безліч думок: деякі фахівці стверджують, що лобізм, за своєю сутністю, є легалізованою корупцією, інші схиляються до того, що легалізація лобізму дає більший простір можливостей для адвокації.