Феномен ритму як принцип організації світу та естетична категорія

Abstract

Ще в епоху Античності філософи пояснювали та розмежовували ритм як загальне поняття перебігу процесів у Всесвіті. Греки вважали, що ритм є енергійним чоловічим началом, а тони у своєму русі, за вимогами мелодії та гармонії, – жіночим. Так, Аристотель визнавав зв’язки ритму з душевним життям і емоційним станом людини, а Платон визначав ритм як «порядок руху». Древньогрецький філософ Арістоксен загалом розглядав ритм так: «якщо видимий для наших очей (або для наших почуттів) рух – такого роду, що наповнюваний ним час (або простір) може бути поділений в якомусь певному порядку, який легко впізнати, на поодинокі дрібні долі (або частки, відділи), то ми це звемо ритмом» (Сокальський, 1959).