Давньоруська ікона і супрематизм Казимира Малевича

Abstract

Малевич — один із лідерів мистецтва Новітнього часу — свою художню мову іменував «супрематизмом», тобто «вищим» щодо попередніх способів відображення світу. Він вважав, що епізодами життя повинні займатися фотографи, а художникам належить творити нові форми та «бігти разом зі світовими винаходами». Метою супрематизму є творення образу космічного простору, за допомогою якого людина спрямовує дух у височінь. Мистецтво Малевича з його стрімкою еволюцією пройшло шлях, властивий іншим українським та російським митцям, насичений експериментами початку ХХ ст. Свою еволюцію — від імпресіонізму початку 1900-х, кубізму і сезанізму, через кубофутуризм (1911–1913) до супрематизму (з 1913) Малевич сам теоретич но осмислив і обґрунтував у маніфестах. Причому кубофутуризм в його мисте цтві пов’язаний із примітивізмом. Після революції настав етап постсупрематизму, коли митець використав досягнення супрематизму у фігуративному живописі.