Релігійна історія у творчості французького історика Жана-Клода Шмітта

Abstract

Тема релігійного життя середньовічного суспільства — відправна точка у дослідженнях Жана-Клода Шмітта. Його дисертацію присвячено вивченню ставлення церкви як головного релігійного інституту середньовіччя до соціально-релігійної групи бегінок та бегардів на території верхнього Рейну . Основні об’єкти дослідження — цілком традиційні для інституційного підходу до історії релігії. Проте, натхненна здобутками релігійної соціології та історичної антропології, перша велика наукова праця Ж.-К. Шмітта пропонує новий погляд на проблему релігійних рухів. На основі вивчення широкого кола джерел, поділених на три основні групи (нарратив, церковно-адміністративні акти та полемічні трактати), історик простежує еволюцію ставлення церкви до руху бегінок та бегардів: якщо у XIV ст. ворожість церкви виявляється, головним чином, у підозрі в єресі та поширенні єретичних навчань бегінками та бегардами, то у XV ст. відбувається зміна форми релігійного дискурсу: церква звинувачує їх у занадто пустому способі життя.