Повість О. Кобилянської «Земля»: специфіка часопросторових відносин

Abstract

Події у повісті О. Кобилянської «Земля» хронологічно охоплюють час протягом двох років. Часовий діапазон твору реалізується через образи ночі, знаки-попередження, природний та календарний час. Проте важливу композиційну функцію відіграють у тексті такі наративні прийоми, як ретроспекція та антиципація, за допомогою яких розширюється часовий вимір художнього світу. Антиципація на рівні ірраціональності проникає в усі компоненти образної структури твору «Земля», створюючи особливу атмосферу таємничого, гнітючого, очікування чогось жахливого. Ірраціональне мотивує сюжетні ходи та стає засобом розкриття психології окремої особистості та свідомості селян загалом. Саме тому в творі важливе місце займають пророчі видіння, сни та передбачення. Ірраціональні елементи художньої структури твору увиразнюють одну з ключових філософських проблем повісті: проблему підвладності людини фатуму, неможливості змінити власну долю.