До проблеми виміру об’єктивно-суб’єктивного характеру політичної діяльності

Abstract

Обґрунтовується розуміння сутності політичної діяльності через призму суб’єктивно- об’єктивних відносин. Повнота, сталість і ефективність цих відносин визначається взаємодією суб’єкта і об’єкта та суб’єктів між собою. Політична діяльність виступає як система суб’єктивно-об’єктивних відносин у вирішені суперечності між ідеалами і реальною практикою. Вона є керованою, оскільки здійснюється головним суб’єктом і об’єктом соціуму- людиною. Людина – біосоціальна і політична істота, яка є певною системою, що органічно поєднує фізичне та духовне, природне та соціальне, успадковане та набуте в ході життєвої практики. Біосоціально духовна матриця людини зумовила роздвоєння її натури, специфіку світобачення та світосприймання. З одного боку вона є органічною частиною природи, а з іншого – усвідомлює себе істотею, яка протиставлена природі і підноситься над нею. Це роздвоєння впродовж існування людства привело до появи низки тлумачень та варіантів розв’язання питання про її сутність, походження та призначення. Сутність люди як суб’єкта всіх форм життєдіяльності характеризується такими поняттями як «індивід», «індивідуальність», «індивідуалізм», «особа», «особистість». Індивіди які займаються політикою, діють з гідно з тими чи іншими дуже специфічними обставинами інтелектуальними, інституційними, соціальними та історичними. Існує певний взаємо зв’язок між індивідами та інститутами, між особистим внеском політичного лідера та внеском його оточення. Окремі політичні лідери можуть мати менше вагомості ніж партії, керівниками яких вони є. Політична діяльність окремих людей, осіб, індивідів ніколи не була ізольованою, зосередженою на самій собі, поза суспільством або над суспільством. Політичне життя дуже тісно пов’язане із соціальним. Аналізується взаємодія політики суспільства та індивіда. Ця взаємодія є складовою загальної людської діяльності, спрямованої на реалізацію політичних інтересів, утримання і використання влади.