Трансформація політичних інститутів у контексті політичної реальності України

Abstract

У статті проаналізовано процес трансформації політичних інститутів в Україні. Україна знаходиться в стані системної кризи, де невирішеність політичних, адміністративних і соціальних проблем поєднується з важкою економічною ситуацією. З моменту отримання незалежності, істотного прогресу в процесі політичного транзиту не відбулося. Цим визначається актуальність дослідження причин і особливостей системної кризи і пошуку оптимальної інституціональної конфігурації політичної системи. Особливий інтерес представляє поєднання постійної мінливості українського політичного процесу і стану стагнації модернізаційного процесу в Україні загалом. Перераховані обставини зумовлюють теоретичну актуальність і практичну значимість дослідження трансформації політичних інститутів України в умовах перехідного періоду. Політичні інститути знаходяться в стані постійної трансформації. Оскільки ефективно працюючі державні інститути є одним із факторів, що сприяють консолідації демократії, дана невизначеність не призводить до успіху до демократичного переходу України. Метою статті є визначити основні тенденції й особливості процесу трансформації політичних інститутів України в умовах перехідного періоду політичної реальності та запропонувати оптимальну модель дослідження подальшої інституційної трансформації з урахуванням характеру політичних процесів на даному етапі розвитку. Методологічною основою дослідження є системний підхід, який дозволяє провести всебічний аналіз взаємодії політичних акторів в рамках політичної системи. За результатами виявлено причини формування перехідної моделі політичного розвитку в Україні, для якої характерні риси і президентської, і парламентської системи при поєднанні рис демократичного та авторитарного режиму. Україна знаходиться в стані системної кризи, де невирішеність політичних, адміністративних і соціальних проблем поєднується з важкою економічною ситуацією. З моменту отримання незалежності, істотного прогресу в процесі політичного транзиту не відбулося. Цим визначається актуальність дослідження причин і особливостей системної кризи і пошуку оптимальної інституціональної конфігурації політичної системи. Особливий інтерес представляє поєднання постійної мінливості українського політичного процесу і стану стагнації модернізаційного процесу в Україні в цілому.