Methodological foundations for developing the ability of future musical art specialists for creative self-realization

Abstract

The article substantiates the methodological foundations for developing the ability of future Musical Art specialists for creative self-realization in the context of contemporary art education. The relevance of the problem is determined by the contradiction between the social demand for creative musicians and the predominance of reproductive and normative training models in professional education, which narrow the scope for students’ initiative, stage and performance persuasiveness, and their ability for self-regulation and self-improvement. The purpose of the article is to identify and theoretically substantiate a set of scholarly approaches and pedagogical principles that ensure the integrity of the process of developing students’ ability for creative self-realization in performance, pedagogical, project-communicative, and reflective activity. The methodological framework of the study is constituted by integrative, personality-personalized, innovative-technological, synergetic-communicative, and hermeneutic approaches, whose interaction makes it possible to understand creative self-realization as a multidimensional professional phenomenon. The pedagogical principles ensuring the implementation of the outlined approaches are defined as follows: interdisciplinary coordination, artistic-stylistic orientation of the music educational process, motivation for autonomy and self-governance in a personalized educational environment, the unity of the sensorimotor, emotional-intuitive, and analytical-intellectual components of creative activity, reflective-corrective self-improvement, facilitative dialogic co-creativity, and the stage-by-stage nature of interpretative activity. The component structure of the studied ability has been specified through the unity of motivational-value, cognitive-operational, communicative-projective, and reflective-regulative components. The practical significance of the article lies in the possibility of applying its provisions in designing the content of the professional training of future teachers of Musical Art and in developing methods for fostering their creative activity. У статті висвітлено методологічні засади формування здатності майбутніх фахівців музичного мистецтва до творчої самореалізації в умовах сучасної мистецької освіти. Актуальність проблеми зумовлена суперечністю між зростанням соціального запиту на креативну, автономну та рефлексивну професійну діяльність музиканта-педагога та переважанням у навчальній практиці репродуктивно-нормативних моделей підготовки, що обмежують індивідуальну ініціативу, сценічно-виконавську свободу й здатність до саморегуляції. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування інтегрованого комплексу підходів і принципів, які забезпечують цілісність процесу становлення творчої самореалізації здобувачів у виконавській, педагогічній та проєктно-комунікативній діяльності. Методологічну основу становлять інтегративний, особистісно-персоналізований, інноваційно-технологічний, синергійно-комунікативний та герменевтичний підходи, що взаємодіють як єдина система проєктування змісту й організації освітнього процесу. Обгрунтовано компонентну структуру творчої самореалізації фахівців музичного мистецтва а єдності мотиваційно-ціннісного, когнітивно-операційного комунікативно-проєктного, рефлексивно-регулятивного компонентів. Представлено педагогічні принципи, дотримання яких має сприяти реалізації зазначених наукових підходів: міждисциплінарної координації; художньо-стильової зорієнтованості музично-освітнього процесу; мотивації до автономії та самоврядування в персоналізованому освітньому середовищі; єдності компонентів творчої діяльності (сенсомоторного, емоційно-інтуїтивного, аналітично-інтелектуального; рефлексивно-корекційного) самовдосконалення музично-творчої самореалізації, фасилітативної діалогічної співтворчості та принципу етапності інтерпретаційної діяльності.