До критичного перегляду карнавальної концепції М. М. Бахтіна

Abstract

Михайло Михайлович Бахтін належить до числа найвпливовіших дослідників у гуманітаристиці ХХ століття. Його праці, присвячені проблемам діалогічності, поліфонії та народної сміхової культури, суттєво вплинули на розвиток літературознавства, культурології, історії й антропології культури. Особливе місце серед них посідає книга «Творчість Франсуа Рабле і народна культура Середньовіччя та Ренесансу» (1940), у якій дослідник запропонував концепцію карнавалу як специфічної форми культурного досвіду, що ґрунтується на інверсії соціальних ієрархій, гротескній тілесності та колективному сміху. Центральною для цієї інтерпретації є ідея тимчасового простору свободи, у межах якого відбувається символічне перевертання усталених порядків і категорій «офіційної» культури.