Менеджмент соціальних практик у культурній політиці України під час війни

Abstract

В умовах війни зростає значення культури не лише як сфери виробництва культурного продукту, символічної репрезентації національної ідентичності, духовних цінностей, але й як стратегічного простору соціальної консолідації, комунікації та смислотворення. У цьому контексті менеджмент соціокультурних практик у межах державної культурної політики прияє забезпеченню розвитку культурного життя, підтримки культурних проєктів та налагодженню взаємодії між державними, громадськими і культурними інституціями. Саме через соціальні та культурні практики — зокрема у сфері дозвілля та культурного споживання — відбуваються процеси самоідентифікації індивідів, формуються моделі самовираження у приватному та публічному просторах суспільного життя.