Відшкодування шкоди, завданої незаконними оперативно-розшуковими заходами: цивільно-правовий аспект

Abstract

В умовах розширення повноважень правоохоронних органів, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, питання дотримання прав і свобод людини при здійсненні оперативно-розшукової діяльності набуває особливої актуальності. Незаконне проведення оперативно-розшукових заходів становить серйозну загрозу конституційним правам особи, зокрема праву на приватність, та обумовлює необхідність ефективного цивільно-правового механізму відшкодування шкоди [7, с. 52–54]. Конституційною гарантією відшкодування шкоди є положення ст. 56 Конституції України, відповідно до якого кожен має право на компенсацію матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями чи діями органів державної влади [1]. Зазначене право отримує подальший розвиток у цивільному законодавстві, зокрема у статтях 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, які встановлюють загальні та спеціальні підстави відповідальності за завдану шкоду [2]. У цивільно-правовій доктрині такі правовідносини розглядаються як деліктні зобов’язання, що виникають унаслідок порушення абсолютних прав особи. Особливістю відповідальності держави є її безвинний характер, що означає відсутність необхідності доведення вини конкретної посадової особи. Такий підхід обґрунтовується підвищеним стандартом відповідальності держави перед особою [6, с. 412–415].