Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх викладачів мистецького профілю до вокально-педагогічного саморозвитку : дис.... доктора філософ. наук : 011 Освітні, педагогічні науки

Abstract

У дослідженні представлено теоретичне обґрунтування та запропоноване нове розв’язання проблеми підготовки майбутніх викладачів мистецького профілю до вокально-педагогічного саморозвитку. Проблема саморозвитку майбутніх викладачів мистецького профілю актуалізується в постмодерністську добу, коли невизначеність і постійна мінливість соціальної реальності зумовлює потребу здобувачів вищої освіти розв’язувати проблеми адаптації до змін, а питання саморозвитку зміщуються в епіцентр мистецько-педагогічних досліджень. У ході міждисциплінарного дискурсу феномен саморозвитку схарактеризовано в межах філософських, соціокультурних, психологічних та педагогічних концепцій. У контексті історико-філософського підходу першою ланкою термінологічних пошуків стає категорія розвитку як процесу і як результату цілісної системи змін, звертаючи увагу на їх вектор, детермінанти, критерії та механізми. У межах синергетичної концепції феномен саморозвитку (як суспільства, так і окремої людини) трактується як перехід на більш високий рівень організації – самоорганізації. У контексті психологічних концепцій процес змін складається з якісних перебудов у психіці, коли з’являються нові мотиви та інтереси, забезпечується стійкість психічних станів особистості, виникають позитивні психічні властивості. Показано, що в англомовних психологічних концепціях саморозвитку особистості переважає термін Self-Enhancement, специфіку якого закріплюємо в синонімічному понятті «самовдосконалення», що вважаємо ресурсом успішної особистісної адаптації в сучасному світі, повному загроз і непевності. У педагогічній проєкції семантичне коло конструкту саморозвитку включає поняття самоосвіти, самовиховання, самосвідомості й самовдосконалення. The study presents a theoretical substantiation and proposes a new solution to the problem of preparing future arts educators for vocal-pedagogical self-development. The issue of self-development among future arts teachers has become increasingly relevant in the postmodern era, when the uncertainty and constant flux of social reality necessitate that higher education students address the challenges of adapting to change, whilst questions of self-development have moved to the forefront of arts and education research. During interdisciplinary discourse, the phenomenon of self-development is characterized within the framework of philosophical, socio-cultural, psychological, and pedagogical concepts. Within the context of the historical-philosophical approach, the primary category of terminological exploration is development as both a process and a result of an integral system of changes, with attention to their vector, determinants, criteria, and mechanisms. Within the synergetic concept, the phenomenon of self-development (both of society and of an individual) is interpreted as a transition to a higher level of organization – self-organization. In the context of psychological concepts, the process of change consists of qualitative transformations in the psyche, when new motives and interests emerge, the stability of mental states is ensured, and positive psychological properties are formed. The results of the analysis of a substantial body of English-language literature convincingly indicate that in English-language psychological concepts of personal self-development, the term Self-Enhancement predominates, the specificity of which is fixed in the synonymous concept of “self-improvement”, which is considered a resource for successful personal adaptation in the modern world characterized by risks and uncertainty. In the pedagogical projection, the semantic field of the construct of self-development includes the concepts of self-education, self-upbringing, self-awareness and self-improvement.