Цифровізація як інструмент модернізації політичних інститутів: досвід України в умовах глобальних викликів

Abstract

Сучасний етап розвитку державності характеризується переходом від індустріальної до цифрової парадигми врядування. Для України цей процес став не просто питанням технологічного оновлення, а стратегічною умовою збереження суб’єктності та інституційної спроможності. В умовах глобальних криз – від пандемічних загроз до повномасштабної агресії – цифровізація виступила ключовим чинником модернізації політичної системи, дозволяючи підтримувати зв’язок між державою та громадянином у режимі реального часу. Цифровізація політичних інститутів – це системне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процеси прийняття рішень, надання послуг та взаємодії владних структур. У науковому дискурсі 2024–2026 рр. виокремлюють три рівні цієї трансформації: інструментальний рівень – використання цифрових платформ для автоматизації рутинних функцій (електронний документообіг); інституційний рівень – зміна самої структури державних органів, поява нових інституцій (наприклад, Міністерство цифрової трансформації) та перегляд застарілих бюрократичних процедур; антропологічний рівень – зміна політичної культури, де громадянин перетворюється з прохача на споживача високоякісного державного сервісу.