Музей як агент соціальної інклюзії у працях Р. Санделла

Abstract

З початку 1990-х років. на одне з перших місць серед найбільших центрів музеологічної думки світу виходить Школа музейних досліджень Лестерського університету (Великобританія). Характерними для неї є звернення до сучасних філософських концепцій як основи музеологічних досліджень, однакова увага як до проблеми презентації музейними засобами матеріальної культури, так і до соціальних завдань, що стоять перед сучасним музеєм. При Школі функціонує Центр досліджень музеїв та галерей, що здійснює критичну оцінку та розробку нових підходів до вдосконалення практики музейного сектору, видається академічний рецензований журнал «Музей та суспільство», була створена перша докторантура з музеології [1]. Питання, пов'язані з соціальним виміром діяльності музеїв, спроби розробити більш інклюзивний підхід до музеїв, який виявився би придатним для більш інклюзивного суспільства, знаходять відображення в роботах Річарда Санделла, який очолював Школу музейних досліджень у 2007-2013 роках.