Роль громадських ініціатив у забезпеченні сталого розвитку місцевого самоврядування в умовах децентралізації

Abstract

У статті наведено комплексний теоретичний та практичний аналіз впливу громадських ініціатив на сталий розвиток територіальних громад в Україні протягом періоду 2022–2025 років. У дослідженні наголошується, що в умовах правового режиму воєнного стану традиційна модель муніципального управління зазнала значних трансформацій, змістившись у бік «колаборативного управління» та мережевої взаємодії між місцевою владою та громадськістю. Зазначено, що соціальна згуртованість та громадянська активність є фундаментальними факторами забезпечення стійкості муніципальної системи. Особлива увага приділяється концепції «3 Е» (Економіка, Екологія, Енергетична незалежність) як основі післявоєнного відновлення громад. У дослідженні визначено, що цифрова трансформація (електронна участь) слугує ключовим інструментом соціальної інтеграції, дозволяючи як мешканцям, так і внутрішньо переміщеним особам брати участь у процесах прийняття рішень незалежно від їхнього фізичного місцезнаходження. Проаналізовано правовий статус громадських рад та їхню роль у моніторингу проектів реконструкції. На основі дослідження нещодавнього українського законодавства та рекомендацій ОЕСР автор доводить, що прозорість місцевого самоврядування безпосередньо корелює з рівнем залучення неурядового сектору. У статті робиться висновок, що перехід від «моделі виживання» до «сталого розвитку» можливий лише завдяки синергії інституційної децентралізації та громадянських ініціатив «знизу вгору». Практичне значення результатів полягає в можливості їх застосування для коригування регіональних стратегій розвитку та вдосконалення нормативно-правової бази участі громадськості в муніципальному управлінні. The article provides a comprehensive theoretical and practical analysis of the impact of civic initiatives on the sustainable development of territorial communities in Ukraine during the period of 2022–2025. The study emphasizes that under the legal regime of martial law, the traditional model of municipal management has undergone significant transformations, shifting towards «collaborative governance» and network interaction between local authorities and the public. The author argues that social cohesion and civic activity are fundamental factors in ensuring the resilience of the municipal system. Particular attention is paid to the concept of «3 E's» (Economy, Ecology, Energy Independence) as a basis for the post-war recovery of communities. The research identifies that digital transformation (e-participation) serves as a key tool for social inclusion, allowing both residents and internally displaced persons to participate in decision-making processes regardless of their physical location. The legal status of public councils and their role in the monitoring of reconstruction projects are analyzed. Based on the study of recent Ukrainian legislation and OECD recommendations, the author proves that the transparency of local self-government directly correlates with the level of involvement of the non-governmental sector. The article concludes that the transition from a «survival model» to «sustainable development» is possible only through the synergy of institutional decentralization and bottom-up civic initiatives. The practical significance of the results lies in the possibility of their application for adjusting regional development strategies and improving the regulatory framework for public participation in municipal management.