Philosophy of identity as a methodological basis for the analysis of electoral behavior

Abstract

Purpose. The article is a comprehensive theoretical and methodological analysis of the phenomenon of electoral identity and identification in the context of their interdisciplinary nature. Theoretical basis. The study integrates the achievements of philosophy, sociology, political science, psychology, and cultural studies. The analysis is based on classical concepts of social and political identity, constructivist interpretations, and the provisions of discourse theory and field theory [2]. Postmodern perspectives allow us to view identity as a dynamic, multi-level, and contextual construct that is shaped by globalization processes, information flows, and network communication. The analysis is based on the interaction of individual and group dimensions of identity, the concept of discursive community, and the idea of the electoral field as a space of competition between political actors, meanings, and narratives. Originality. The scientific novelty of the work lies in viewing electoral identity as a complex and dynamic phenomenon whose content and functions vary depending on theoretical approaches and sociocultural contexts. The study demonstrates that interpretations of “identity” and “identification” are shaped by the researcher’s analytical perspective, which influences their semantic and methodological potential. The applicability of discursive analysis and field theory is substantiated, as these approaches enable the examination of electoral identity within a “networked” information society and allow the identification of its levels, types, and functional features. Conclusions. Electoral identity is defined as a subtype of political identity that shapes individuals’ orientations toward political actors, values, and institutions. It produces distinct forms – polarized, loyal, negative, and apathetic – corresponding to different patterns of political behavior. Electoral identification contributes to social structuring, the integration of group interests, public opinion formation, and mechanisms of political mobilization. In the context of postmodern and networked transformations, it acquires new features linked to the expanding role of information technologies, digital communication, and emerging cultural models. The study affirms the necessity of an interdisciplinary approach to understanding electoral identity as a multifaceted socio-political construct. Стаття є комплексним теоретико-методологічним осмисленням феномену електоральної ідентичності та ідентифікації в контексті їхньої міждисциплінарної природи. Теоретична база. Дослідження інтегрує напрацювання філософії, соціології, політичної науки, психології та культурології. Аналіз спирається на класичні концепції соціальної та політичної ідентичності, конструктивістські інтерпретації, положення теорії дискурсу та теорії поля (П. Бурд’є). Постмодерні перспективи дозволяють розглядати ідентичність як динамічний, багаторівневий і контекстуальний конструкт, що формується під впливом глобалізаційних процесів, інформаційних потоків та мережевої комунікації. В основі аналізу – взаємодія індивідуального і групового вимірів ідентичності, поняття дискурсивної спільноти, а також уявлення про електоральне поле як простір конкуренції політичних акторів, смислів і наративів. Оригінальність. Наукова новизна роботи полягає в розгляді виборчої ідентичності як складного і динамічного явища, зміст і функції якого варіюються залежно від теоретичних підходів і соціокультурних контекстів. Висновки. Виборча ідентичність визначається як підтип політичної ідентичності, що формує орієнтацію індивідів на політичних акторів, цінності та інституції. Вона набуває різних форм – поляризованої, лояльної, негативної та апатичної – відповідно до різних моделей політичної поведінки. Виборча ідентифікація сприяє соціальному структуруванню, інтеграції групових інтересів, формуванню громадської думки та механізмам політичної мобілізації.