Правове регулювання використання штучного інтелекту в умовах цифровізації соціально-політичних та правових відносин

Abstract

Стаття присвячена комплексному науковому аналізу сучасного стану та перспектив розвитку правового регулювання технологій штучного інтелекту (ШІ) в умовах глобальної цифровізації суспільних відносин. Актуальність дослідження зумовлена стрімким впровадженням алгоритмічних систем у сфери соціально-політичного управління, правосуддя, охорони здоров’я та фінансів, що створює принципово нові виклики для традиційної політико-правової доктрини. Автори детально розглядають еволюцію законодавчих підходів до визначення правової природи ШІ, аналізуючи ключові концепції: від сприйняття ШІ як простого об’єкта права (інструменту) до теоретичних дискусій про надання йому обмеженої «електронної правосуб’єктності». Особлива увага приділяється порівняльному аналізу європейського досвіду, зокрема Регламенту ЄС про штучний інтелект (EU AI Act 2024), який запроваджує ризико-орієнтований підхід. У роботі досліджуються критерії класифікації систем ШІ за рівнями ризику: від неприйнятних, що підпадають під повну заборону, до високих ризиків, що потребують жорсткої сертифікації. Окремий розділ статті присвячено складній проблематиці юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну автономними інтелектуальними системами. Доведено, що класичні інститути цивільно-правової відповідальності потребують трансформації через проблему «чорної скриньки» та складність встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями розробника і результатом роботи алгоритму. Автори аналізують стан реалізації державної політики України у сфері ШІ, зокрема виконання положень «дорожньої карти» регулювання ШІ від Міністерства цифрової трансформації. Виявлено значні прогалини у чинному законодавстві щодо захисту персональних даних та інтелектуальної власності в контексті використання генеративних моделей. У висновках сформульовано конкретні пропозиції щодо гармонізації українського законодавства із нормами acquis communautaire Європейського Союзу. Обґрунтовано необхідність створення спеціалізованого наглядового органу та запровадження обов’язкових механізмів етичного аудиту алгоритмів, що дозволить мінімізувати ризики дискримінації та порушення прав людини у цифровому просторі. Дане дослідження є внеском у формування національної стратегії правового забезпечення цифрової економіки України та підвищення ефективності політико-правового регулювання. The article carries out a comprehensive scientific analysis of the current state and development prospects of the legal regulation of artificial intelligence (AI) technologies in the context of global digitalization of social relations. The relevance of the research is determined by the rapid implementation of algorithmic systems in public administration, justice, healthcare, and finance, which creates fundamentally new challenges for traditional legal doctrine. The author examines in detail the evolution of legislative approaches to defining the legal nature of AI, analyzing key concepts: from perceiving AI as a simple object of law (a tool) to theoretical discussions about granting it limited «electronic legal personality». Particular attention is paid to a comparative analysis of European experience, specifically the EU Artificial Intelligence Act (2024), which introduces a risk-based approach. The paper investigates the criteria for classifying AI systems by risk levels: from unacceptable, which are subject to a total ban, to high risks requiring strict certification. A separate section of the article is devoted to the complex issues of legal liability for damage caused by autonomous intelligent systems. It is proven that classical institutes of civil liability require transformation due to the «black box» problem and the difficulty of establishing a causal link between the developer’s actions and the algorithm’s output. The author analyzes the state of implementation of Ukraine’s state policy in the field of AI, in particular the implementation of the «roadmap» for AI regulation by the Ministry of Digital Transformation. Significant gaps in the current legislation regarding personal data protection and intellectual property in the context of using generative models are identified. In the conclusions, specific proposals are formulated for the harmonization of Ukrainian legislation with the norms of the EU acquis communautaire. The necessity of creating a specialized supervisory body and introducing mandatory mechanisms for ethical audit of algorithms is substantiated, which will minimize the risks of discrimination and violation of human rights in the digital space. This research contributes to the formation of a national strategy for legal support of the digital economy of Ukraine.