"Бабуся анархії». Ольга Таратута – феномен жінки у революційну добу (1903-1938)

Abstract

У статті розглядається біографія найбільш відомої анархістки України Ольги Таратути, що була в числі засновників анархістських організацій в Україні у 1903 р., та одним з останніх лідерів анархістського підпілля в СРСР у 30-х рр. ХХ ст. О. Таратута починала з організації гучних терористичних актів про які писали всі газети Російської імперії, згодом стала опікуватися анархістськими дисидентами, яких переслідуваларадянська влада, встигла «поспівпрацювати» з Н. Махном, згодом намагалася організувати робітничий рух проти «диктатури пролетаріату». Найбільш відома діяльність О. Таратути в анар- хістських структурах Києва, Одеси, Харкова. Розглядаючи долю О. Таратути, автор робить узагальнення стосовно феномену участі жіноцтва в анархістському русі України, де тисячі жінок опинилися під «чорним» прапором анархістських ідей. The article examines the biography of the most famous anarchist of Ukraine Olha Taratuta, who was among the founders of Ukrainian anarchist organizations in 1903, and one of the last leaders of the anarchist underground in the USSR in the 1930s. O. Taratuta went through political «universities» in the party of Russian Social Democrats, was for some time in the Leninist group, but left Western Europe and moved to Odesa, where she became one of the leaders of a radical group of «irreconcilables» (followers of Jan Makhaisky). O. Taratuta began with the organization of workers’ strikes and high-profile terrorist acts, about which all the newspapers of the Russian Empire wrote («Liebman’s act of unmotivated terror» in Odessa in December 1905), later created the anarchist group «Rebel» and the «Battle Squad» of anarchists, which aimed at the assassination of the mayor of Odessa, commander of the Odesa military district, the Chairman of the Odesa Military District Court. Her position became the most radical among the «left» in Ukraine and the methods were considered the most brutal in the bloody revolutionary vortex of 1905-1907, O. Taratuta called for the mass physical extermination of members of the «exploiting class and imperial power». In 1917, when she returned from hard labor to Kyiv, she took care of anarchist dissidents persecuted by the Soviet and «White» regimes, she managed to «cooperate» with N. Makhno, and later tried to organize a labor movement against the «dictatorship of the proletariat».