Методика формування виконавсько-пластичних умінь музикантів- піаністів у процесі інструментальної підготовки в ЗВО : дис.... док. філос. наук : 011 Освітні, педагогічні науки

Abstract

У дослідженні представлено теоретико-методологічне обґрунтування та практичне розв’язання проблеми формування виконавсько-пластичних умінь музикантів-піаністів у процесі інструментальної підготовки в ЗВО. Інструментальна підготовка займає провідне місце в системі професійного становлення майбутніх музикантів-піаністів. Даний процес спрямований на розвиток піаністичних навичок та умінь, художньо-образного і музичного мислення, здатності до інтерпретації творів різних жанрів і стилів, що поступово формує виконавську культуру та індивідуальний стиль піаніста. Проблема формування виконавсько-пластичних умінь музикантів-піаністів належить до питань щодо якісного перебігу виконавсько-інтерпретаційного процесу у втіленні художньо-смислового контексту музичних творів на фортепіано. Зазначені уміння ґрунтуються на знаннях і розумінні фактури, розвитку слухових уявлень, технічній організації рухів, інтонаційному мисленні та рефлексії власних дій, що і визначає особливість їх оволодіння піаністом. Instrumental training occupies a leading position in the system of professional development of future pianist-musicians. This process is aimed at the development of pianistic skills and abilities, artistic-imagery and musical thinking, as well as the capacity to interpret works of various genres and styles, gradually shaping the performer’s culture and the pianist’s individual style. The issue of developing performance and expressive-plastic skills in pianist- musicians pertains to the qualitative aspects of the performance-interpretative process in realizing the artistic and semantic context of musical works on the piano. These skills are based on knowledge and understanding of musical texture, the development of aural imagination, technical organization of movements, intonational thinking, and reflection on one’s own actions, which defines the specific nature of their mastery by the pianist. An analysis of scholarly sources indicates insufficient development of methodological support for work on enhancing pianistic motor flexibility, adapting the pianist’s technique to various textures, and developing performance plasticity as the ability for expressive and artistically-technical execution of musical works. This has led to several contradictions: between the significance and multifunctionality of the phenomenon of plasticity in the performance process, in both motor and intonational- sonic aspects, and the absence of a phased formation of understanding the function of the plastic segment in the performance-interpretative process of the pianist; between the importance of mastering performance and expressive-plastic skills by pianist-musicians during instrumental training and the lack of a stepwise methodology for this process; and between the requirements for the implementation of performance and expressive-plastic skills in instrumental training and the absence of developed criteria and indicators for their assessment.