Семантична мозаїка оперних образів у творчості Дж. Верді

Abstract

У статті висвітлено семантичні аспекти оперного доробку Джузеппе Верді, що займає центральне місце в європейській музичній культурі XIX століття. Стверджується, що такі твори композитора, як «Травіата», «Аїда», «Ріголетто» та «Набукко», стали віхами в історії оперного мистецтва завдяки поєднанню виразної мелодійності, глибокого психологізму та соціальної актуальності. Показано, що семантична мозаїка оперних образів Верді — це складний механізм, який поєднує музику, текст, сценічну драматургію та історичний контекст. Дослідження цієї мозаїки дозволяє не лише зрозуміти творчий метод композитора, а й виявити універсальні принципи побудови музично-драматичних творів. The article highlights the semantic aspects of Giuseppe Verdi's operas, which takes a central place in European musical culture of the 19th century. It is argued that such works of the composer as ‘La Traviata’, ‘Aida’, “Rigoletto” and ‘Nabucco’ became milestones in the history of opera art due to the combination of expressive melody, deep psychology and social relevance. It is shown that the semantic mosaic of Verdi's operatic images is a complex mechanism that combines music, text, stage drama and historical context. The study of this mosaic allows us not only to understand the composer's creative method, but also to reveal the universal principles of constructing musical and dramatic works.