The origins of the cultural crisis of the 20th century and its civilizational dimension

Abstract

In the 20th century, culture showed itself as an integrating principle of social development, which covers not only the spiritual sphere, but also the sphere of production, all the qualities of technogenic civilization. At that time, civilization processes were maximally dynamic and had a decisive significance for culture. Between the traditional humanistic culture and the new scientific culture, a derivative of the scientific and technological progress of the 20th century, a catastrophic gap is growing every year. This conflict is most acutely expressed in the cultural identification of an individual, the conflict between man and machine. The form of interaction that has developed between them is naturally associated with the widespread use of scientific and technological achievements that have helped man to feel his dominance over nature, but at the same time deprived him of the opportunity to experience the joy of harmonious coexistence with it. У 20 столітті культура проявила себе як інтегруючий принцип суспільного розвитку, який охоплює не лише духовну сферу, а й сферу виробництва, всі якості техногенної цивілізації. У той час цивілізаційні процеси були максимально динамічними та мали визначальне значення для культури. Між традиційною гуманістичною культурою та новою науковою культурою, похідною від науково-технічного прогресу 20 століття, з кожним роком зростає катастрофічний розрив. Цей конфлікт найгостріше виражається в культурній ідентифікації окремої людини, конфлікті між людиною та машиною. Форма взаємодії, що склалася між ними, природно пов'язана з широким використанням науково-технічних досягнень, які допомогли людині відчути своє панування над природою, але водночас позбавили її можливості відчути радість гармонійного співіснування з нею.