Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/21752
Назва: | The principle of historicism and the origins of the comparative-historical method |
Автори: | Glushchenko, V. A. |
Ключові слова: | comparative-historical method comparative linguistics principle of historicism regularity of language changes порівняльно-історичний метод компаративістика принцип історизму закономірність мовних змін |
Дата публікації: | 2024 |
Видавництво: | Видавничий дім «Гельветика» |
Бібліографічний опис: | Glushchenko V. A. The principle of historicism and the origins of the comparative-historical method / V. A. Glushchenko // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського : Лінгвістичні науки : зб. наук. праць. – Одеса : Видавничий дiм «Гельветика», 2024. - №39. - С. 18-35 |
Короткий огляд (реферат): | SUMMARY The principle of historicism is a leading ontological component of the comparative-historical method. It played a key role in the emergence and development of this method. Similarities between languages had long been noticed by scholars, but they were primarily interpreted from a static perspective using the apparatus of universal grammar. The idea of a genetic relationship between certain languages had also been expressed, but for centuries it did not become dominant. A certain impetus that marked the starting point for the emergence of the comparative-historical method was the discovery of Sanskrit by Europeans. G.-L. Cooeurdoux, W. Jones, and other 18th-century researchers emphasized that Sanskrit, Ancient Greek, Latin, and the Germanic, Celtic, and Iranian languages belong to a single linguistic family and originate from a common source. Для онтологічного компонента порівняльно-історичного методу провідним є принцип історизму. Він відіграв ключову роль у виникненні й становленні цього методу. Риси подібності в мовах учені побачили давно, але інтерпретували їх переважно зі статичного погляду, використовуючи апарат універсальної граматики. Висловлювалася й ідея генетичної спільності певних мов, проте вона впродовж століть не була провідною. Певним поштовхом, який став відправною точкою для виникнення порівняльно-історичного методу, стало відкриття європейцями санскриту. Г.-Л. Керду, В. Джонс та інші дослідники 18-го ст. наголосили на тому, що санскрит, давньогрецька та латина, а також мови германські, кельтські й іранські становлять єдину мовну сім’ю та походять з єдиного джерела. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/21752 |
Розташовується у зібраннях: | 2024 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
39-4.pdf | 380.18 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.