Інституційна структура Європейського Союзу: формальні та політичні межі

Abstract

У статті розглянуто історію, функції та особливості головних політичних інститутів Європейського Союзу, які становлять його унікальну інституційну структуру. Серед цих політичних інститутів велику увагу приділено Європейському парламенту, Євро- пейській комісії, Раді Європейського Союзу і Європейській раді, за допомогою структури- зації функціоналу яких здійснено спробу окреслити своєрідну наднаціональну політичну систему Європейського Союзу. З одного боку, виявлено, що ззовні наднаціональна полі- тична система Європейського Союзу нагадує свої гомологи на національному рівні (в рамках держав) – особливо в парламентських системах, у яких відбувається взаємодія урядів та парламентів. З іншого ж боку, жодний із аналізованих політичних інститутів Європейського Союзу не відіграє ролі класичної гілки влади, як це притаманно для парла- ментської системи правління. Відтак політичні інститути Європейського Союзу пере- плітаються за рахунок того, що вони делегують або діляться своїми повноваженнями і взаємодоповнюють їх, зумовлюючи специфічну конструкцію міжінституційних відно- син, принаймні порівняно зі ситуацією в країнах-членах Європейського Союзу. У резуль- таті аргументовано, що в рамках Європейського Союзу немає дійсно «справжніх» (як у державах) політичних інститутів і повноцінних гілок влади, а натомість функціонує унікальна, виняткова або безпрецедентна інституційна інфраструктура як умовна політична система. Відтак, можна зробити висновок, що Європейський Союз доволі суттєво відрізняється від звичних національних політичних систем, а тому не є дер- жавою, хоч і має державоподібні ознаки, а також не є класичною міжнародною організа- цією. Означений синтез виявляється в тому, що Європейський Союз сконфігурований як щось усереднене між федеративною державою та міжнародною організацією, що забез- печено багаторівнево і згідно з принципом субсидіарності.