Теоретично-методологічні основи взаємозв’язку корекції мовленнєвої та рухової сфер розвитку в молодших школярів із порушеннями мовлення

Abstract

Аналіз праць щодо проблеми корекції рухової та мовленнєвої сфер розвитку в дітей із порушеннями мовлення засвідчив, що в основі синхронізації розвитку рухових і мовленнєвих здібностей покладено морфофункціональний взаємозв’язок моторики і мовлення (П. Анохін, М. Бернштейн, Л. Виготський, М. Кольцова, О. Лурія, І. Павлов, О. Ратнер, І. Сеченов та ін.). Результати аналізу досліджень дозволили виявити, що механізми мовленнєвої діяльності корелюють з багатьма відділами головного мозку, ураження яких може бути пов’язане з порушеннями у розвитку рухової сфери і викликати різні за своєю структурою мовленнєві дефекти (І. Марковська, Е. Симерницька, А. Семенович, Н. Траугот, Л. Цвєткова та ін.), що дає підстави припустити особливе значення рухового аналізатора у розвитку мозкової діяльності, а саме у формуванні та вдосконаленні мовлення дитини молодшого шкільного віку в нормі та при мовленнєвій патології. Поняття «мовленнєвий розвиток» стосовно молодших школярів із порушеннями мовлення розуміємо як біосоціальний процес становлення складних функціональних систем мовлення (гностико-праксичного забезпечення мовлення, фонетико-фонематичної та лексико-граматичної систем, а також імпресивного та експресивного мовлення), які зумовлені консолідацією різних патологічно сформованих структурно незалежних ділянок мозку, кожна з яких вносить у цілісну функціональну систему свій специфічний внесок.