Особові займенники як стрижневий компонент поетичного дискурсу Олександра Олеся

Abstract

Займенник як частина мови, з морфологічної точки зору, цікавить мовознавців як на сучасному етапі розвитку лінгвістики, так і привертав увагу раніше. Якщо формально граматичний статус займенника можна вважати визначеним (Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Кучеренко І. К., Леонова М. В., Жовтобрюх М. А., Білодід І. К., Ожоган В. М. і т. д.), то проблема семантики і функціонування залишається відкритою. Для її розв'язання ми обрали предметом дослідження художній текст, де стає можливим аналіз займенників у контексті, тобто не тільки як мовної одиниці, а й як мовленнєвої. Як відомо, у тексті займенники функціонують разом з іншими мовленнєвими одиницями у складі комунікативної єдності – висловлювання. Такий аспект дослідження дозволяє не вичленовувати займенники з тексту, а аналізувати їх у зв'язку з іншими словами, вивчати їх роль у текстотворенні, з'ясовувати специфіку займенників у комунікативному акті, простежити зміни семантичного навантаження займенників протягом тексту.