Французька Революція XVIII ст.в роботах Фредеріка Гаррісона(1831-1923)

Abstract

В статті розглянутий творчий спадок маловідомого в Україні, але знаного на Батьківщині історика-позитивіста другої половини ХІХ ст. – Фредерика Гаррісона. В статті розкрито загальні тенденції англійської історіографії Французької революції, показані основні методологічні та ідеологічні течії історичної науки, в межах яких працював Ф. Гаррісона, та, в руслі яких розвивався як дослідник. Охарактеризовані розповсюджені в той період бачення причин, хронології та наслідків революції. Частим явищем було захоплення дослідниками тими чи іншими персонажами революції, героїзація подій та осіб. В цьому сенсі варто зауважити, що була розповсюд- жена практика переносу актуальних для англійських дослідників соціаль- них проблем на революційні реалії з метою аналізу сучасності. Ф. Гаррісон був послідовним опонентом такого підходу, досліджуючи соціальні потрясіння та революції в науковому полі, позбавляючись моралізаторства та героїзації. Акцент в досліджені був зроблений на аналізі наукових робіт Ф. Гаррісона в контексті дослідницьких завдань, що він ставив, методології, якою керувався, та ідеалів, які сповідував. Ф. Гаррісон мав своє бачення причин та характеру революції, вступав в полеміку щодо її періодизації. Не менше значення історик придавав історіографічним оглядам революції, крити- куючи праці своїх попередників. В статті робляться висновки, що попри славу класика позитивізму, Ф. Гаррісон був нетиповим представником цього методологічного підходу. В його роботах можна побачити надмірну увагу до теоритизації революційного процесу. Крім того, він не чурався висновків та широких узагальнень. Роботи Ф. Гаррісона – це яскравий приклад інтелектуального спадку пізньовікторіанської доби, який має перспективи для подальшого дослідження в контексті історіографії ХІХ ст., інтелектуальної історії та історії Французької революції. The article deals with the creative heritage of Frederick Harrison, a little-known in Ukraine but well-known in his homeland historianpositivist of the second half of the nineteenth century. The article reveals the general trends in the English historiography of the French Revolution, shows the main methodological and ideological trends of historical science within which F. Harrison worked and in the course of which he developed as a researcher. The author characterizes the widespread visions of the causes, chronology, and consequences of the revolution at that time. A frequent phenomenon was the fascination of researchers with certain characters of the revolution, the heroization of events and individuals. In this sense, it is worth noting that it was common practice for English researchers to transfer social problems relevant to revolutionary realities to analyze the present. F. Harrison was a consistent opponent of this approach, studying social upheavals and revolutions in the scientific field, without moralizing and heroizing. The emphasis in the study was placed on the analysis of F. Harrison's scientific works in the context of the research tasks he set, the methodology he used, and the ideals he professed. F. Harrison had his own vision of the causes and nature of the revolution, and engaged in a debate about its periodization. The historian attached no less importance to historiographical reviews of the revolution, criticizing the works of his predecessors. The article concludes that despite the fame of the classic of positivism, F. Harrison was an atypical representative of this methodological approach. His works show an excessive attention to theorizing the revolutionary process. In addition, he did not shy away from conclusions and broad generalizations. F. Harrison's work is a vivid example of the intellectual heritage of the late Victorian era, which has prospects for further research in the context of nineteenth-century historiography, intellectual history, and the history of the French Revolution.