До питання систематизації видів акторських амплуа у бродвейському мюзиклі в контексті психологічних моделей К. Г. Юнга

Abstract

У статті зроблено спробу окреслити питання, пов’язані з актуальністю система-тизації акторських амплуа в жанрі «мюзикл» та їх ототожненням із психологічними моделями, запропонованими Карлом Густавом Юнгом. Юнгіанські архетипи іден-тифікуються на основі повторюваних символів, тем чи мотивів, що трапляються в міфах, історіях, описаних снах і виразах культури. Вони присутні в колективному несвідомому людства та відображають фундаментальні людські мотивації, пове-дінку, риси особистості. Виявлення психологічних архетипів акторських амплуа може привнести автентичності та фундаментальності акторській майстерності та налагодити зв’язок із глядачем на глибшому рівні розуміння через створення вра-жаючих образів персонажів і збагачену новими гранями драматургію музично-сце-нічного твору. Взаємозв’язок між юнгіанськими архетипами й акторськими амплуа може стати сьогодні актуальним, оскільки у глядача є потреба у спостереженні на сцені за розвитком глибоких психологічних криз сучасної людини та трансформа-цій особистості. Добре розроблені персонажі представляють до уваги глядача всі складнощі людської природи, які стикаються із внутрішніми та зовнішніми конфлік-тами впродовж розгортання драматургічного дійства. Це зумовлює низку емоцій, від емпатії до роздумів про себе, навколишній світ і почуття інших людей, та дає змогу набути додаткового життєвого досвіду, переосмислити низку подій вистави, вміщену в рамки всього двох-трьох годин. Такий досвід також допомагає досліджу-вати внутрішні психологічні проблеми з різних боків, інший погляд щодо вирішення проблеми, отримувати натхнення й емоційне розвантаження. Упровадженням архе-типічних елементів до драматургії мюзиклу можна ефективно створювати глибоко резонансний емоційний досвід для аудиторії та значно поглибити й урізноманітнити техніки акторської майстерності. In this article, an attempt is made to outline the issues related to the relevance of the systematization of actor roles in the “musical” genre and their identification with the psychological models proposed by K. G. Jung. Jungian archetypes are identified based on recurring symbols, themes, or motifs found in myths, stories, dreams, and cultural expressions. They are present in the collective unconscious of humanity and reflect fundamental human motivations, behavior, and personality traits. The identification of psychological archetypes of acting roles will add authenticity to the acting game and connection with the audience on a deeper level of understanding through the creation of impressive character images and the dramaturgy of the musical-stage work enriched with new facets. The relationship between Jungian archetypes and acting roles can become very relevant today, as the audience needs to observe the development of deep psychological crises and personality transformations on stage. Well-developed characters bring to the attention of the viewer all the complexities of human nature, which face internal and external conflicts during the unfolding of the dramatic action. It evokes a range of emotions from empathy to thinking about oneself, the surrounding world and other people’s feelings, and makes it possible to acquire additional life experience by rethinking a series of events during two hours. Such experience also helps to explore internal psychological problems from different angles, to get a different point of view on solving the problem, to get inspiration and emotional relief. By introducing archetypal elements into the dramaturgy of a musical, it is possible to effectively create a deeply resonant emotional experience for the audience and significantly deepen and diversify acting techniques.