Реалізації диференційованого підходу у гуртковій роботі: основні поняття та методи

Abstract

Основу питання щодо диференціації навчально-виховної роботи з урахуванням можливостей різних учнів заклав ще філософ Платон у ІІІ столітті до нашої ери. Його послідовниками вже у ХХ столітті були, зокрема, В. Л. Штерн (філософ і психолог) та Е. Клаперд (лікар, психолог, педагог) казав, що «школа має бути в міру можливостей дитини, відповідно до якого навчання повинно бути пристосованим до індивідуальних нахилів, потреб і можливостей учнів». Багато вчених, педагогів, психологів працювали над цією проблемою, але лише німецькому педагогу, на початку ХХ століття, Й.А. Зіккінгеру вдалося на практиці застосувати цю концепцію. На основі проведеного аналізу педагог особисто реформував освітню систему, виходячи з принципів єдиної школи та необхідності відповідності навчального навантаження та методів навчання індивідуальним можливостям учнів