Самоконтроль як медіатор у взаємозв’язку емоційного дисонансу та емоційного виснаження вчителів

Abstract

Актуальність проблеми. Оскільки емоційне виснаження чинить негативний вплив на продуктивність діяльності вчителів, їхнє ментальне і фізичне здоров’я, то вивчення механізмів цього феномену вкрай важливе для здійснення спрямованих психологічних утручань. Мета дослідження полягала у вивченні взаємозв’язку між переживанням вчителями емоційного дисонансу, самоконтролем та рівнем їх емоційного виснаження. Ми припустили, що емоційний дисонанс вчителів пов’язаний з високим рівнем емоційного виснаження вчителів. Ми також очікували, що самоконтроль опосередковує взаємозв’язок між переживанням емоційного дисонансу та емоційним виснаженням. Методи дослідження. У поперековому дослідженні взяли участь 81 працюючих вчителів середніх класів. Як методи дослідження використовувались: адаптована Франкфуртська шкала робочих емоцій, коротка шкала самоконтролю (BSCS), шкала емоційного виснаження з опитувальника Маслач (MBI-HSS. Модель посередництва була проаналізована з використанням байєсівського підходу до моделювання структурними рівняннями. Результати. Отримані результати підтвердили гіпотезу про те, що емоційний дисонанс, що переживається вчителями в роботі, значуще пов’язаний з їх вигорянням. Гіпотеза медіації також підтвердилася емпіричними даними. Ці результати проливають світло на взаємозв’язок між емоційними вимогами до роботи вчителів та досвідом емоційного виснаження. Гіпотеза медіації також повністю підтвердилася емпіричними даними. Ці результати проливають світло на взаємозв’язок між емоційними вимогами до роботи вчителів та їх досвідом емоційного виснаження.