Філософсько-політичне підґрунтя дослідження феномену популізму

Abstract

На виборах в різних країнах світу останніми роками перемагають політики, яких у пресі називають "популістами". Сам термін "популізм" походить від лат. populus (народ) й позначає здебільшого політику, яка апелює до широких народних мас, обіцяючи їм швидке й легке вирішення найактуальніших соціальних проблем. В основі популізму лежить прагнення тієї чи іншої політичної сили завоювати широку суспільну довіру та підтримку мас, сподобатися народові. При цьому реальні цілі політиків-популістів (боротьба за владу, збагачення, впливовість тощо), як правило, прикриваються соціально-привабливими ідеями та гучними лозунгами. Популісти будують свою риторику на артикуляції соціально-економічних інтересів звичайних людей. Багато дослідників популізму, починаючи з 1980-х, розглядають його як стиль політичної риторики, який ставиться на службу найрізноманітнішим ідеологіям. Поняття "популізм" використовується із негативною конотацією і найчастіше вживається для позначення політики "загравання влади з народом" для забезпечення популярності, що нерідко супроводжується демагогічними гаслами та необґрунтованими обіцянками, у поєднанні з поверхневою (удаваною) критикою "верхів", "фінансової еліти", "олігархічних кланів", "чинної влади", "попередників.