Розвиток силових здібностей у спортсменів під час занять скелелазанням

Abstract

Скелелазіння як самостійний вид спорту вийшов з альпінізму і певний час був невід’ємною його частиною. У сучасних умовах скелелазіння з’явилося на світовій арені, і зараз цей вид спорту перейшов до статусу «олімпійського виду спорту». Сучасний рівень спортивних результатів на міжнародних змаганнях зі скелелазіння потребує цілеспрямованої та багаторічної підготовки спортсменів скелелазів, пошуку ефективних засобів, методів та форм навчально-тренувальної роботи, що передбачають взаємозв’язок усіх компонентів підготовленості спортсмена-скелелаза, а також відбір цілеспрямованої та обдарованої молоді, здатної досягати великих спортивних результатів . Система підготовки спортсмена багатокомпонентна, охоплює: змагання, як засіб реалізації підготовки; спортивне тренування; позатренувальні та позазмагальні чинники, що підвищують результативність тренувань та змагальної діяльності [2; 3]. Метою спортивного тренування цілеспрямованого спортсмена є: досягнення максимально можливого рівня фізичної, техніко-тактичної та психічної підготовленості, який обумовлений специфікою виду спорту та вимогами щодо здобуття високих результатів у змагань та перемога на Всесвітніх іграх, Олімпійських іграх, чемпіонатах Європи та світу, які являють собою змагання найвищого рангу, проміжна мета - перемога на чемпіонатах міста та області, Кубках України, чемпіонаті України та Кубках світу