Major challenges for U.S. nuclear policy – The alliance of the threatening powers

Abstract

Nuclear blackmail is becoming an increasingly common phenomenon for a greater number of aggressive actors in the international geopolitical arena. More states are suffering from economic, political and territorial expansion on the part of geopolitical actors, whose main lever of pressure is nuclear weapons. The author of the article, using such methods of scientific research as content analysis and comparative analysis, reveals the formation of a bloc of countries, who adhere to offensive political realism and are ready to use any means to improve their geopolitical position on the world stage, despite the rights and territorial integrity of other countries. Encroachment on territorial integrity accompanied by nuclear threats according the example of russia, despite the fact that this country was one of the signatories of the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons. Analyzing the trend of statements by the leaders of states such as russia, Iran, and North Korea, the question arises: “Is participation in a treaty aimed at non-proliferation and deterrence of nuclear weapons a guarantee of security for a country that does not have nuclear weapons?” This article also discusses the effectiveness of the current US nuclear policy aimed at nonproliferation and deterrence of nuclear weapons, on the example of bilateral agreements with countries such as Ukraine, South Korea, and Taiwan. In the case of Ukraine, according to the Budapest Memorandum, the United States acts as a guarantor of the territorial integrity of the state in exchange for the country’s renunciation of possession of its nuclear arsenal. Having analyzed all the general trends based on the rapid development of events in the third decade of the 21st century, it can be assumed that today actors of the international geopolitical arena have moved away from the basic theories of political idealism or realism, and instead there is the development of political neorealism or, as it is also called, structural realism. ержав Скрипник Максим Вікторович аспірант кафедри міжнародних відносин факультету міжнародних відносин, політології і соціології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Французький бул., 24/26, Одеса, Україна ORCID: 0000-0001-9212-9132 Ядерний шантаж стає все більш повсякчасним явищем для все більшої кількості агресивних акторів на міжнародній геополітичній арені. Дедалі більше держав потерпає від економічної, політичної та територіальної експансії з боку акторів геополітичної арени, основним важелем тиску яких є ядерна зброя. Автор статті, використовуючи такі методи наукового дослідження, як контент аналіз та порівняльний аналіз, виявляє формування блоку країн, які дотримуються наступального політичного реалізму і готові використовувати будь-які засоби для покращення свого геополітичного становища на світовій арені, незважаючи на права та територіальну цілісність інших країн. Зазіхання на територіальну цілісність у супроводі з ядерними погрозами на прикладі росії, при тому що ця країна була одним із підписантів Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Аналізуючи тенденцію заяв лідерів таких країн як росія, Іран, Північна Корея, постає питання: «Чи є участь у договорі, спрямованому на нерозповсюдження та стримування ядерної зброї, гарантією безпеки для країни, яка не має ядерної зброї?». А також у цій статті розглядається питання ефективності сучасної ядерної політики США, спрямованої на нерозповсюдження та стримування ядерної зброї, на прикладі двосторонніх домовленостей з такими країнами, як Україна, Південна Корея, Тайвань. У випадку з Україною згідно Будапештського меморандуму Сполучені Штати, виступають гарантом територіальної цілісності держави в обмін на відмову цієї країни від володіння ядерним арсеналом. Проаналізувавши всі загальні тенденції, що базуються на стрімкому розвитку подій третього десятиліття ХХІ століття, можна припустити, що сьогодні актори міжнародної геополітичної арени відійшли від базових теорій політичного ідеалізму чи реалізму, а замість цього спостерігається розвиток політичного неореалізму або, як його також називають структурного реалізмом. Ключові слова: ержав Скрипник Максим Вікторович аспірант кафедри міжнародних відносин факультету міжнародних відносин, політології і соціології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Французький бул., 24/26, Одеса, Україна ORCID: 0000-0001-9212-9132 Ядерний шантаж стає все більш повсякчасним явищем для все більшої кількості агресивних акторів на міжнародній геополітичній арені. Дедалі більше держав потерпає від економічної, політичної та територіальної експансії з боку акторів геополітичної арени, основним важелем тиску яких є ядерна зброя. Автор статті, використовуючи такі методи наукового дослідження, як контент аналіз та порівняльний аналіз, виявляє формування блоку країн, які дотримуються наступального політичного реалізму і готові використовувати будь-які засоби для покращення свого геополітичного становища на світовій арені, незважаючи на права та територіальну цілісність інших країн. Зазіхання на територіальну цілісність у супроводі з ядерними погрозами на прикладі росії, при тому що ця країна була одним із підписантів Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Аналізуючи тенденцію заяв лідерів таких країн як росія, Іран, Північна Корея, постає питання: «Чи є участь у договорі, спрямованому на нерозповсюдження та стримування ядерної зброї, гарантією безпеки для країни, яка не має ядерної зброї?». А також у цій статті розглядається питання ефективності сучасної ядерної політики США, спрямованої на нерозповсюдження та стримування ядерної зброї, на прикладі двосторонніх домовленостей з такими країнами, як Україна, Південна Корея, Тайвань. У випадку з Україною згідно Будапештського меморандуму Сполучені Штати, виступають гарантом територіальної цілісності держави в обмін на відмову цієї країни від володіння ядерним арсеналом. Проаналізувавши всі загальні тенденції, що базуються на стрімкому розвитку подій третього десятиліття ХХІ століття, можна припустити, що сьогодні актори міжнародної геополітичної арени відійшли від базових теорій політичного ідеалізму чи реалізму, а замість цього спостерігається розвиток політичного неореалізму або, як його також називають структурного реалізмом.