Феномен авторської пісні в українській музичній культурі

Abstract

У статті проаналізовано феномен авторської пісні, яка виникла як засіб культурного самовиявлення наприкінці минулого століття, пройшла перевірку часом і сьогодні, у ХХІ столітті знов підіймає до обговорення вічні питання добра і зла, честі й безчестя, дружби і зрадництва. Метою статті було проаналізувати етапи розвитку української авторської пісні та визначити її роль в національній музичній культурі. Зазначено, що авторська пісня є жанром музично-поетичної творчості, витоки якого можна знайти в кожній національній культурі – попередниками сучасних бардів були давньогрецькі лірники, французькі трубадури та трувери, німецькі мінезингери, українські кобзарі та лірники, тощо. З’ясовано, що авторська пісня є синкретичним жанр, в якому виконавець виступає одночасно автором тексту і музики, що це некомерційний вид мистецтва, який виник за часів «відлиги» як альтернатива «радянській масовій пісні» й мав різні дифініції: бардівська пісня, гітарна, самодіяльна, інтелектуальна, співана поезія. Зазначається на особливості авторської пісні: змістовність поетичного тексту, довірливість і щирість в подачі матеріалу, камерність виконання. Схарактеризовано основні періоди становлення української авторської пісні: період «загальносоюзної» авторської пісня, що мала значну популярність серед російськомовної української інтелігенції та період розвитку авторської пісні часів української незалежності. Зазначено, що характерними рисами української авторської пісні є звернення до української історії і культури, патріотизм, глибина текстів і щирість почуттів, побудження національної свідомісті, використання національних інструментів. Зауважено на роль фестивалів авторської пісні та схарактеризовано творчість авторів, завдяки яким цей жанр набув поширення в Україні.