Тривожність як стан і властивість особистості

Abstract

Проаналізовано підходи провідних зарубіжних психологів до вивчення проблеми тривожності особистості. Висвітлено питання природи тривожності, індивідуально-психологічних детермінант її виникнення у теоретичних поглядах З. Фрейда, К. Хорні, К.-Г. Юнга, Г. Саллівена, та інших. Визначено, що тривожність постає як стан, що викликає емоційний дискомфорт, як механізм розладів емоційної сфери особистості. З одного боку, тривожність, як психологічна особливість особистості, виконує деструктивну функцію, з другого – може бути активізуючим чинником особистісного зростання. Саме тривожність як індивідуальна властивість особистості значно ускладнює професійну діяльність, звужуючи зону уваги та гнучкість стратегій дій, знижує інтелектуальну працездатність, дезорганізує діяльність аж до відмови від неї, викликаючи надмірну напругу. Крім того, тривожність набуває форми переживання емоційного дискомфорту в особистісно-значущих ситуаціях. Встановлено взаємозв'язок типу емоційності та специфіки тривожності. Доведено, що низький рівень тривожності сприяє успішній виконавчій діяльності.