Characteristics of the regulation component of school medical personnel’s readiness for interaction with children

Abstract

The article is dedicated to analysis of characteristics of regulation component of the school medical personnel’s readiness for interaction with children, studied with the Medical university students who worked with children in schools or summer camps. The author supposes that the predisposing factors for the successful functioning of the medical personnel at school depend on the establishing of the emotional contact with children, which is stipulated by the readiness for the productive interaction. The article contains the description of the regulation component, specifies methods used for its detection in young medical specialists and the subsequent data analysis. According to the survey of 334 medical students, just one third of them showed the high level of psychological readiness for interaction with children, 9.6% of the surveyed demonstrated the low level. The author analyses the results obtained and gives recommendations on necessary correction.Базові фактори успішної роботи шкільного медичного персоналу включають не лише виконання лікувальної та профілактичної роботи, але, перш за все, встановлення емоційного контакту з дітьми, який характеризує готовність лікарів і медсестер до продуктивної взаємодії. Визначення показників готовності шкільного медичного персоналу до взаємодії з пацієнтами є важливим для визначення факторів, які можуть заважати продуктивній взаємодії лікарів чи медсестер із дітьми. Необхідно визначати рівень готовності до продуктивної професійної взаємодії з пацієнтами у студентів вищих медичних навчальних закладів з метою її корекції за необхідності на початкових етапах професійного становлення. Мета дослідження – визначити головні компоненти регуляційного компоненту готовності до взаємодії з дітьми у шкільного медичного персоналу; представити результати проведе- ного емпіричного дослідження розвитку цього компоненту серед медичних працівників, які працюють з дітьми у школах чи дитячих таборах з формулюванням подальших висновків і рекомендацій щодо корекції компонента, що досліджується. Для дослідження регуляційного компонента психологічної готовності медичного персоналу до професійної взаємодії з дітьми було обрано наступні методи: метод діагностики самоконтролю за М. Снайдером, метод діагностики поведінкового стилю за Т. Томасом (в адаптації Н. Грішиної), та метод С. Хобфола «Стратегії подолання стресових ситуацій». За результатами опитування 334 студентів-медиків, що навчаються у Київському національному медичному університеті імені О. О. Богомольця, лише одна третина з них виявила високий рівень психологічної готовності до взаємодії з дітьми за регуляційним компонентом. Середній рівень сформованості регуляційного компонента було виявлено в 57.1% студентів та низький рівень – у 9.6% опитаних. Результати дослідження свідчать про обмежені здібності гнучкого вибору оптимальних стратегій поведінки сту- дентами-медиками, які б враховували інтереси дитини. Отримані показники обумовлюють необхідність психологічної роботи зі студентами-медиками педіатричного відділення з метою корекції компонента готовності до взаємодії з пацієнтами дитячого віку.