«Філософія серця» Григорія Савича Сковороди

Abstract

Філософія Г. Сковороди є дійсно народною філософією. І у першу чергу у тому сенсі, що в ній з дивовижною глибиною відбиті особливості ментальності українського народу, розкривається характер українського духу як цілісний феномен у нерозривній єдності його позитивних та негативних сторін. Вона демонструє самоцінність людського життя, повагу до особистості, її право на автономність та самовизначення у світі, котра однак редукується до споглядального, відчужено-пасивного відношення до проблем зовнішнього світу, до прагнення обмежитись врегулюванням його зв'язку з людиною тією третьою символічною реальністю, на місце котрої Сковорода ставив Біблію. Заклик Сковороди до пошуку людиною власного індивідуального етичного шляху, до самостійного самовизначення у світі в практичній площині людського буття обертається відчуженістю, втечею від цього світу, квінтесенцією якої стало його ж знамените "Світ ловив мене, та не впіймав".