Проблема неперекладності, шляхи її подолання у перекладі

Abstract

У статті досліджено поняття «перекладність» та «неперекладність», особливості їх перекладу, проблеми та шляхи вирішення неперекладності. З’ясовано: перекладність та неперекладність — це психолінгвістична та етнолінгвістична адекватність перекладу, у складі якої є інтелектуальний, психолінгвістичний, культурний, філософський фактори. Учасниками процесу є автор оригіналу, як носій культури, та перекладач, як інтерпретатор повідомлення. Виокремлено такі причини перекладності та неперекладності: відмінність мов, їх асиметричність; атмосфера твору, яка наявна у кожній мові і, у більшості випадків, є індикатором ідентичності, прийомом створення національного менталітету; недостатній рівень попередньої інформації, необхідної для адекватної передачі повідомлення вихідної мови. В статті також описані слова, які не перекладаються та не мають аналогу у мові перекладу, адже у мові оригіналу охоплюють широку систему поглядів на речі. Вислови чи лексичні одиниці, які інтерпретатор не в змозі передати, у науковій літературі називаються лакунами. Лакуни не вказують на неможливість перекладу, вони звертають увагу на відсутність еквіваленту враховуючи соціальні, культурні, етнічні та історичні особливості. Розглянуто приклади слів і висловів, взятих з різних мов, які втрачають під час перекладу своє культурне та ментальне забарвлення, а також використання перекладацьких трансформацій для адекватної передачі повідомлення з мови оригіналу на вихідну мову. Принципом вибору прикладів слугував соціокультурний аспект. У роботі вивчені та описані в працях теоретиків і практиків перекладу прийоми і методи перекладу, які застосовуються перекладачем для досягнення смислової близькості тексту перекладу до тексту оригіналу. Проаналізовано актуальні праці зарубіжних письменників. The article explores definition: “translatability” and “untranslatability”, peculiarities of their translation, problems and ways of solving untranslatability. It is found out that translatability and untranslatability are psycholinguistic and ethnolinguistic adequacy of translation, which includes intellectual, psycholinguistic, cultural, philosophical factors. The participants of the process are the author of the original as a carrier of culture and the translator as an interpreter of the message. The following reasons for translatability and untranslatability are highlighted: the difference of languages, their asymmetry; the work, which is present in each language and in most cases is an indicator of identity, a method of creating a national mentality; insufficient level of prior information necessary for adequate transmission of the message of the source language. This article also described words that are not translated and have no analogue in the target language, because in the source language it covers a wide system of views on things. Expressions or lexical units that the interpreter is unable to convey are called lacunae in the scientific literature. Lacunae do not indicate the impossibility of translation, they draw attention to the lack of equivalent, taking into account social, cultural, ethnic and historical features. Examples of words and expressions taken from different languages that lose their cultural and mental coloring during translation are considered, as well as the use of translation transformations to adequately convey the message from the source language to the target language. The principle of choosing examples was the socio-cultural aspect. In this paper we explored the techniques and methods of translation described in the works of theorists and practitioners of translation, which are used by the translator to achieve semantic closeness of the translated text to the original text. The actual works of foreign writers are analyzed.