Протистояння «мейнстримних» партій та «партій нової політики» у країнах Європейського Союзу за результатами парламентських виборів 2020 року

Abstract

The paper analyses the 2020 parliamentary elections in five European Union countries: Ireland (February 8), Slovakia (February 29), Croatia (July 5), Lithuania (October 11 and 25), and Romania (December 7). It is emphasized that the 2020 parliamentary election campaigns have a pronounced national profile, so they should be studied taking into account the specific features of the country. It is noted that, at the same time, according to their logic, they fit into the broader European and world trends in party systems development. It is indicated that the main characteristic of the election campaigns was the confrontation between «mainstream» parties and «new politics» parties, and the configuration of party systems was significantly influenced by the global trend of political parties transformation: from mass parties with a clear ideological orientation and a ramified ideological structure to cartel/ network/cyber parties with a blurred ideological orientation and the absence of traditional administrative and organizational structure. The paper gives characteristics to the electoral results of the “new politics” parties: in Ireland («Sinn Fein», «Green Party», «Aontú»), Slovakia («Ordinary people and independent individuals», «We are a family», «Kotlebivtsi – People’s Party Our Slovakia»), Croatia («Fatherland Movement», «Green-Left Coalition»), Lithuania (Party of Labour, Party of Freedom), Romania («Union for the Rescue of Romania – Party of Liberty, Unity and Solidarity», «Alliance for the Unity of Romanians»). The Green Party (Ireland), Ordinary People and Independent Individuals, We Are a Family (Slovakia), Party of Freedom (Lithuania), and the Union for the Rescue of Romania - Party of Liberty, Unity, and Solidarity (Romania) took part in the government coalitions. There were studied the reasons for the success of the «new politics» parties. These include: citizens’ disillusionment with «old, corrupt» politicians and «mainstream» political parties and growing distrust of them; personalization and mediatization of politics; value transformation, which is connected with the rooting of «post-material» values; anti-globalist, anti-migrant and Eurosceptic public sentiments; development of network space. Проаналізовано парламентські вибори у п’яти країнах Європейського Союзу: Ірландії (8 лютого), Словаччині (29 лютого), Хорватії (5 липня), Литві (11 та 25 жовтня), Румунії (7 грудня). Підкреслено, що парламентські виборчі кампанії 2020 р. мають яскраво виражений національний профіль, відтак їх потрібно досліджувати враховуючи країнову специфіку. Зазначено, що разом з тим, за своєю логікою вони багато в чому вписуються у більш широкий європейський і світовий тренди розвитку партійних систем. Вказано, що головною характеристикою виборчих кампаній було протистояння «мейнстримних» партій і партій «нової політики», а на конфігурацію партійних систем мав суттєвий вплив загальносвітовий тренд трансформації політичних партій: від масових партій з чіткою ідеологічною спрямованістю і розгалуженою ідеологічною структурою до картельних / мережевих / кіберпартій з розмитою ідейною орієнтацією та відсутністю традиційної апаратно-організаційної структури. Охарактеризовано електоральні результати партій «нової політики»: у Ірландії («Шин Фейн», «Зелена партія», «Енту»), Словаччині («Звичайні люди і незалежні особистості», «Ми – сім’я», «Котлебівці – Народна партія Наша Словаччина»), Хорватії («Вітчизняний рух», «Зелено-ліва коаліція»), Литві (Партія праці, Партія свободи), Румунія («Союз порятунку Румунії – Партія свободи, єдності та солідарності», «Альянс за єдність румун»). Участь в урядових коаліціях взяли «Зелена партія» (Ірландія), «Звичайні люди і незалежні особистості», «Ми – сім’я» (Словаччина), Партія свободи (Литва), «Союз порятунку Румунії – Партія свободи, єдності та солідарності» (Румунія). Досліджено причини успіху партій «нової політики». До них можна віднести: розчарування громадян у «старих, корумпованих» політиках і «мейнстримних» політичних партіях та зростання недовіри до них; персоналізацію та медіатизацію політики; ціннісну трансформацією, яка пов’язана з укоріненням «постматеріальних» цінностей; антиглобалістські, антимігрантські та євроскептичні суспільні настрої; освоєння мережевого простору.