Націософська парадигма «українське/європейське» як форма авторської свідомості в поетичній збірці О. Забужко «Диригент останньої свічки»

Abstract

Презентуючи в ліриці новий тип культурної героїні європейської ідентифікації, Оксана Забужко висуває альтернативу патріархальній традиції, актуалізуючи інтелектуальність, самодостатність, самоцінність, світоглядну самостійність жінки, підкреслюючи розімкнення її інтересів поза межі традиційного жіночого (родинного, інтимного) в історичне, соціальне, культурно-мистецьке життя нації та світу, асоціюючи жіночий досвід не лише з материнською, подружньою, господарською практикою, а передусім – і з ментально-чуттєвим осягненням буття. Україна і Європа (Америка) для поетеси – єдиний буттєвий простір, що не структурується як «свій – чужий», або «знайомий – незнайомий». Радше, іноземні реалії подаються крізь призму суб'єктної української свідомості героїні, формуючи художню модель «Україна у світі» або навіть «світ в Україні». Така модель художнього простору є затребуваною в ситуації пошуку вітчизняною культурою шляхів презентації на зарубіжних теренах, способів «самоствердження» в пострадянському просторі.